Вона їсть жовті банани
Що нагадують чоловіків Які були в неї досі Залишали на простирадлі Запах шкіри і свого волосся Часом чухали вуха Часом кусали лікті А вдома на них чекали Дружини чи навіть діти Вона так само сідає В позу лотоса головою На схід Поки вони розчиняються В натовпі наче той лід Із її бурхливих 80-х Що промайнули в коханні І марихуані анічогісенько Не змінилось Хіба що стало більше бананів Та й груди вже не такі пружні І приятелі по гіпізму і комсомолу Вже який рік одружені (Деякі встигли двійчи) А вона кожного ранку Шукає нові шляхи на обличчі Варить собі какао І овес на сніданок Поливає на підвіконні Кущі рожевих фіалок Вечорами грає на флейті Під оплески місцевих Алкоголиків І ще таки сподівається Що знову настане Час дзвоників | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/3272.html |