2022-05-20 : Kravdiy : Вічний Фаренгейт.

Сірі вагони, іржава подзьобана стріха. На вокзалі спекотно, пахне краденим. Гучномовець до посадки промовляє тихо, Лихим левітанівським посмаком, Комічним пафосом імперської пихи. Маршируючи по власним кінцівкам. Драпіруючи ікони червоним. Аж допоки є у помсти плівка, У потяг входитимуть колони. Не хвилюйся мій брате заочний - встигне кожен в то залізне пеклолоно. Відправлення за розкладом - все буде хірургічно все буде точно. Ось почалось, бачиш? Чуєш того посмерття стогін? Це колеса старі грохочуть. Пар струїть гарячій. Тиск у клапанах скаче. На волю хоче. Бо час тут не плине Час тут гуде. А мене? Мене це забавляє. Мене це гріє. Це солодко лоскоче мене. Цей потяг - не має кінцевої станції. Чадить задуха, тхне.гноїть.палає революція. радіація. абстракція. Довічна мета, від останньої санкції. І посмішка вічності, над вами бранцями. Ні чаю холодного, ні цукру звичайно. Горло дере, аж кров'ю харкали. А пам'ятаєш як одностайно? Саме таке Саме так Обирали. Ви навіть не крапки, У тих жовтих папках. Так … аркушу вакуум Тупий Безпорадний. І навіть не м’ясо холодне, пропаще. Бо м’ясо жило, А ти зразу помер. а ось сон у сні і провалля в проваллі там цвіллю думки мертву плоть пригортають там бреше собака шо їв твої стегна і крук там регоче шо виклював очі шеренги дітей розмалюють востаннє твій череп згорівший шеренги жінок що не дали кохання вгидовані сім’ям приносять тарілку тобі у засланні в тарілці той ти підсмажені нирки копчені гомілки жуй красень кістки жуй красень смачні як товстая дівка у липні на всіх сіновалах блює і сміється від поту солона засмагла ти спраглий до їжі тож їж мій солодкий відпустить додому сумління і совість до рідного двору знайомого двору де ангельским хором співають кобзони без туги заходь ковтай мій безокий ковтай тую….. …плоть… Хутко заповзеш. спрагло скочиш. притко стрибнеш. влізеш як в ковбасну чергу - до брудних геніталій матері, смоктати горілку звідти човгати радістю, за царя кусати, зсередини. гарчати звіром за єдину віру і пити інші рідини слиною сходити во благо Родіни, чи будь якої іншої курви і бляді Шо кажуть тобі вважати за батька і матір. І так і заснеш Під пісню похмільну сусіда в бараці Великої нації У своїй геометрії Великого рейху У своїй математиці А поїзд струсне Бо браковані рейки І очі відкриєш Немає бараку А є лиш розплата І вічність без цукру Беззубих ротів. І постіль з дірками, І ноги з клопами, Ти ж так цього хтів. А в нашій лангольерській тиші, Ваша чудернацька подорож - Це ритм артерій, і майбутнього вібрації. Ритм нашого сексу, Наших кроків і нашої праці. Ми будемо знати - шо за гул поза обрієм. Розпущені сонцем. Розбещенні спокоєм. І раз на рік бачити фари. В день коли піде перший сніг. На горі Ямантау. Того потягу. Тому потягу - швидкості зичити де знову переміг розчинений в старечих таблетках Вічний Фаренгейт.

КОММЕНТАРИИ

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21801.html