Не навчившись любити людини –
не закриєш обіймами світ. Ми в масштабах одної країни розвели От ТАКИЙ говноскид! Засудили, зреклись, підпалили, поділились на добрих і злих. Ми державу, мов люстро, розбили. Як тепер в нім відбити усіх? Ми з часток не навчились складати Розмаїтий, олюднений світ. 20 років ідею тягати За тризуб – не набридло ще, ні? Хай в любові любові живе Україна, Прапори об’єднавши усі. Ми в любові – великі й єдині. В ворожнечі – самотні й пусті. Ми у прощі – держава і люди. Хай братів об’єднає любов. Бо інакше – країни не буде. Переможуть сусідоньки знов. *** *** *** Як же вас любити, москалі? Наче друзі, живете так близько. Кажете, порядок принесли, Щиросердно й збройно-безкорисно? Як тут воювати, побратим? Кажуть, ворог, армія , стріляти. Можна й стрілить. А по забутті – В кого будем очі позичати? Як же вас любити, підкажіть? На правах досвідченого друга – знову лад і мир нам принесли. МИ ж, «хохли кумедні й недолугі», Злякані – ні шани, ні подяк… Монолітні, певні росіяни. В заздрощах, проблемах, хабарах, Ми не цукор, але й ви – ті саме. За яку ж ілюзію плачу – Пострадянську, псевдоєвропейську, Праслов’янську? Чорна від плачу, Я молюся: «Царю Іудейський, Я не хочу болю та війни. Я не хочу вчитися у зброї. Чом брати – близькі мені були, А тепер між нами – болю й болю?» Як же вас любити, москалі? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20833.html |