Я не знаю, що може змусити мене
стріляти в живу людину? Національна ідея? Віра або зневіра? Заздрість до їх багатства? Страх чи осуд їх злочинів? Ні, напевно що ні. Я не знаю, чим горе може спасти Україну. Я не знаю, як ненависть може утримати братство Я - не краща за Правих. Я - не краща за Ватників. Я- людина в мені. Я не знаю, як Кант, Платон, а чи й Маккіавеллі зараз взялися б за борозно й переорали наш світ. Я гребую тими хто знає. Ховаюсь у власній печері від скарг і від ворожнечі. я надто вже спантеличена. Я ледь бережу людину, що жевріє у мені. Я не можу не бачити Я не можу не чути. Я не можу безболісно линути в молитви. Людино, люби й рятуйся. Людино, пробач, не мстися. Людино, будь українцем, що вищий за цих і тих. Беззбройною буть не боюся. Судити й рядити не пнуся. Розумних оцінників писки прощаю, де б не були. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20826.html |