Галюни нинчє неожидано ісчєзли напрочь.
Без ісключєнія, бо таблєтики щастя закочилися. Неожидано і так впєчетляюще подло. Хавчик для здравого ума токо… Лліріка безпредєльного вопіющего шабашу. А все того, шо він вчора проколов пальця. Так, для нових впєчєтлєній і от скуки. Правого указатєльного. Видавлював кров… І писав, за отсутствієм бумаги, нею на свойому. Отражєніі в вітрині якогось магазинчика: ”Продаю душу Сатані за міліон бумажних дєнег. І возможность побуть шось тіпа Бога. Не протяженіі нєсколькіх часов. Мені хвате.” Закончив. Улибнувся довольний. Поставив дату, лічну подпісь під написаним. І зразу в руках начали появляця купюри. Він стояв окутаний блаженним недоумєнієм. Не міг привикнуть до отсутствія привичной сказки. Тупо жував разноцвєтні листки бумаги. На якій були напєчатані дєнєжні знаки. Разного номіналу. Тепер це йому ненужне для жизні. Він зразу почуствував себе всевишнім. Бо начав пєріодічєскі випльовувать готове оригамі. Безсмислєнних тепер мислей в відє фігурок. Непредсказуємих собитій і порядка вєщей Ці плювки, які ще вчора були… Мєчтами мільйонів таких, як він. А він вже не вони! За содержінієм. Підштовхував виплюнуте. Нгами до одної кучі, шоб було удобніше... Шоб приходящі з молитвами могли вибрать собі. Каждий по вкусу і мєрє жадності до дармового. Довольний і з високо піднятою головою. Тепер йому по крайнєй мєрє не скучно. Главне не возгордиця раньше положеного... Не потєрять нове ліцо так сказать… Він січас є врєменним богом. Поки в нього є ці бумажки він буде… Безкорисно плюваця желаніями і мєчтами. А потом… А яка разниця! Він вже Бог. Шо можна щє желать?... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20819.html |