2013-11-18 : INNAksha : Наші душі
| Наші душі стали хмарами над містом, якого не існує понад 2000 років.
Наші сльози падають на Землю, яка зберігає керамічні уламки нашого життя. Ми танцюємо між променями сонця, у місячному сяйві згадуємо своє буття. Спостерігаємо за тим, як ти щодня здійснюєш 10000 кроків. Як тебе час від часу ковтають залізні створіння та випльовують в різних місцях. І в різнокольорових екранах ти живеш, не помічаючи котра година. Як живеш так, ніби безкінечна твого життя на планеті хвилина. І мета його збирати необхідний мотлох без краю і кінця. Від нашого міста не лишилось і сліду, воно зникло назавжди. Поховане в могилі під закам'янілою, сірою землею без квітів і трави. Воно стогнало від ножів у спину, помирало від ударів булави. Протягом століть захлиналося в сльозах і тонуло у крові майже завжди. Наші душі стали хмарами над новим містом в якому тепер живеш ти. Серед гігантських будівель, вічної метушні, душевної мерзлоти. Ти намагаєшся бути постійно зайнятим, щоб не відчувати внутрішньої пустоти. І час від часу ховаєшся від всіх у холодних стінах своє самоти. Твоє місто тебе не помічає, давно уже не гріє, не захищає і не береже. Заганяє в лабіринти, де занадто складним повинно бути все просте. Бажання знищити все і зникнути звідси в тобі росте й росте. Але ж ти інколи відчуваєш, що згори хтось тебе стереже? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20666.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||