Утриманко прекрасної Шерон,
сюрреалізм ніжніше баламуті твоїх поневірянь. А пастка в тому, що ти шалена не по книжці, а по суті. Спурхнуть всі плями з роршахових тестів, і шест вросте в зіркове небо, адже новим мостом між Будою і Пештом, ти вигинаєшся, руда, доступна, справжня. І кожна пісня – це буття гнучкою. І кожен погляд – дідько, що масний, – Подружує однак Руду з Рудою… І з шостої до восьмої вві сні ти посміхаєшся, цілуєшся з Шерон… Руде волосся по зеленому газону, і сміх, і сонце… Коли раптом цей газон білішає. І з восьмої до скону ти крутишся, ти скиглиш уві сні. Все через… На дванадцятому тижні… Ти прокидаєшся обличчям до стіни. Перевертаєшся до стелі. Стеля висне. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20624.html |