У 1999 году я стояв трохи під шафе С яркой лєнтой «Випускник 1999» на голе тіло. Коло шикарного басейну, родаків когось. Із моїх однокласників. Не помню кого. З прозрачной водой, лежаками і зонтиками. Сяяло сонце високо в нєбє без туч. Полдєнь. Літо було в разгарє і жизнь тіки начиналась. Гулянка закончилась, всі розійшлись. Брешу… Щє Свєтка спала на кучі якоїсь одежі. Полностю гола і красіва, як звєзда. Прям із димящєйся сігарєтой. Окунувся пару раз, шоб освіжиця. Но ще не соображав так, як тверезі Затягнувся пару раз під водою. І чуть… можна сказать, не потеряв сохнанія. Вокруг мене вже собиралися русалки. Вони єхидно улибалися, лізли в труси. Вовремя вистрибнув. Одкашлявся. Вмєсто слов восхіщєнія в мою голову. Вже резко нормальну, влізли нові мислі. Я неожидано громко крикнув. Все галіме! Галіме! Все! Все!!! Галіме!!! Зробив паузу… Знову повторив те саме. Мене накрило неожидане просвєтлєніє. Прошли года… Вспомнив тіки тепер. Я оказуєця тоді повзрослішав. Виріс навсігда. Прийшла пора мінять все вокруг себе. Так і зробив. Тепер у мене свій басейн… Ще Свєтка. Ну і весь набор, як положено. Утро… Тіки проснувся. Я дивлюся з вікна на басейн. Вспоминаю. Вдруг почув, як по сусідству хтось кричить. Окунувшись пару раз в прохладной водє. Все галіме! Галіме! Все! Все!!! Галіме!!! Оце так совпадєніє! Прям, як я колись. Виріс. Будуть і з нього люди… | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20378.html |