Ти мрієш, щоб я був твердий, немов камінь,
І в тий же час самим м’якішим на світі, Щоб тіло моє шматувати руками Без страху зламати красивії нігті. Ти пишеш на спині червоним «Була тут…», І дати лишаєш останніх візитів. Боюся сорочку при світлі скидати, Бабусі сліпії кладуть до ніг квіти. Я іноді зверху тобі дозволяю Мене роздивлятись, як з кручі Монблана. Тиндітную спину коли вигинаєш, Мій красень до самого пекла дістане. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20319.html |