коротше, малий, лізь у річку і лови мою тінь
нє чого бо коли там яка рибина і буде я скажуся ти диви як хвиля лягає... немає, малий, там ніякої риби тоді чого я полізу? ну... ми позбудемося смутку, сіренького вечора, здобудемо вороже ставлення до усякої рибної подоби, але подоламо твою кляту порожнечу, бо ти мене задовбав а коли не спиниться? я знаю лише один спосіб: треба нахапатись тіней. і чимглибше тоді я пішов по кота шо? сходи краще по "утку". нафіг тобі кіт він мене заспокоює. і в нього світяться очі. і він не боїться риби але він боїться води і видере тобі очі або яйця йопта... я пішов так стривай. я маю сказати тобі вирішально-історичне навіщо? ну ми ніби тут ритуали проводимо, а ти таке питаєш блін, після твоїх історичних фраз мені не то шо жити як раніш не схочеться я взагалі на дно піду. ну, ок, давай свою фразу. малий, ми с тобою знайомі давно давно, скотіна не вийобуйсь стережи капці тіні було дві. води одна суму багато невдовзі все сталося і вийшло на те, шоб усі миті змогли зайняти свої місця. місяць звався січень. я був лютий. малий тихий. зорі святі. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20182.html |