ми стояли на березі нашої уяви
в очікуванні приливу пускали кораблики мрій по хвилях до здійснення небо зазирало до нашої уяви наче до дзеркала поправляло свої хмарини розчісувало сонячне проміння і тільки коли посутеніло небо почало спадати нам на плечі а тоді спустилось і лягло на узбережжя нашої уяви ми прогулялись навколо неба випили півхмари дощу знайшли своє місце над місяцем і закутавшись у нічний туман безконечно споглядали як повертаються до нас кораблики здійснених мрій після приливу P.S. а довкола було лише небо і тільки ми знали що воно — сьоме! | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19986.html |