колись твоя душа була наче чистий струмок
спускалась з високих гір впадала у інші душі а тепер ти так часто закриваєш її на замок ніби дуже боїшся що не стане повітря на суші тепер коли у тобі відкриваються всі ці шлюзи і всередині тіла твого закипає збуджена кров я благаю – не закохуйся знову в манон леско бо опинишся просто неба… п’яним в калюжі… злись коли у тобі клубочиться внутрішнє кру куриш на кухні драп і не зможеш її прогнати десь із дна піднімається тихий тягучий звук віщий сом наш блукає не знаючи що між нами вигрібай – так охота торкнутись п’ят а бао а ку… | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19937.html |