Сонце і літо не роблять із мене людини
Вони мене перетворили на червонопикого Іхтіандра По горло в Дніпрі, по вуха в безлюдді, по серце у безладі І жодної думки - суцільне чекання фінального акорду Літо - й нема де сховатися: у моєму лісі якісь люди із шашликами, в моєму озері якісь туристи на катамаранах, на моємі містку якісь рибалки зі спінінгами навіть в забутому сквері - суцільний паркур Влітку найприємніші люди перетворюються на дошкульні людські мурашники що переповзають тобі в найпотаємніші місця (Розумійте як хочете) Тож літо – й мене нема, хоча я не на морі я в укритті, де завгодно, де тихо і темно Замість мене на світлі - постійний шум у вухах, немов я – колесо самоскиду І постійна важкість у рухах, наче я – морський котик на піску І липке передчуття імовірних контактів зі світом У якому найдорожчі – тепер неприємні на запах, на смак і на дотик І себе, неприємну, із потом, волоссям бурульками й виразом «пхе» на обличчі я і ворогу не подарую Тож зі «стрілками», пивом чи кавою - дочекаймося осені, добре? Коли іхтіандри виходять під дощ і танцюють під «лучше лежать на дне» | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/19834.html |