Дівчатам ближче до тридцятки хочеться мати дітей.
Не від таких далбайобів як ти, а від якихось нормальних,
Порядних чоловіків з багатим внутрішнім світом і квартирою.
Вони заходять до кав’ярень, п’ють фреш і опиняються в спальні
Працівників культури, іноземних дипломатів, чи тих, хто якоюсь мірою
Зв’язує, розщеплює біль. Головне, щоб вони були не схожі на колишніх…
Через дві неділі, як правило, поки ти трусиш за кордоном гривою,
Намагаєшся відволіктися, але потім знову хочеш повернути її назад,
Ці люди називають їх «милими», і дарують віник із рожевих троянд.
Попри всі сумніви, жінки замовкають, виходять заміж, вагітніють,
Остарбайтери купляють хліб і дивляться на їхні ноги і сідниці,
Згадують, що вже зо два роки не бачили сина, і так не годиться…
Вони не можуть бути самі – дівчата яким вже близько тридцятки,
Постійно щось лікують, в надії прожити більше ніж юні панки,
Кидають курити і їсти свиняче м’ясо, переходять на зелені яблука,
Джаз, документальні фільми, фітнес, пророщену пшеницю.
Ну а ти? Ти, звичайно, сам знаєш все, що в тобі не так.
Знову ходиш по барах, п’єш, розсипаєш вогонь наче Прометей,
Відчуваєш на шиї чиїсь зовсім чужі, але ж такі ніжні руки,
І потім зранку серце твоє болить, бо його викльовують круки.
Стаєш на коліна і подумки кричиш:
«Господи, ну а як?».
Просто дівчата біля тридцятки, дуже-дуже хочуть дітей
|
