Тепловоз logo ТЕПЛОВОЗ.COM


2012-05-18 : Літ. редактор : Гербарій спогадів



Некерованими парапланами
в нас врізаються мертві спогади.
Ми мілкі, але, може, глибокими станемо.
Ми – стежки, які будуть дорогами.

Мокрі круки з’їли з руки мою музику.
Краще мовчи, це до лиця тобі, друже мій.

Поверни-поверни мені Африку:
асуанські мости, нільські сутінки…
Бо у грудях моїх то Аляска, то Арктика.
Бо на шиї моїй виснуть сумніви.

Юна весна, як навісна, з неба падає.
Краще співай, це мене істинно радує.

Мов розітнуті навпіл лезами,
віддаляються наші постаті.
У гербарії спогадів досі не щезли ми.
Бережи до наступної осені.

Ти не катуй серця пустими образами.
Це марнота. Щастя ж не міряють фразами.
Все, що в нас є – денники списані нотами.
Все це твоє, доки ти є, друже, доки ти…










КОММЕНТАРИИ


Ivan Kulinski248411   2012-05-18 14:01
мертві спогади - це втрачене, забуте назавжди, воно не може врізатись, хіба що жаль про те, що так є - втратилося, забулося.
юна весна - буе. "навісна" розсмішило, в контексті "падає". треба з вуй

nlo248412   2012-05-18 14:12
ураааааа! Літредактор повернулася)))
щєзни - то є голкіпер такий)
сподобалось)
+1

Ivan Kulinski248413   2012-05-18 14:13
мертві спогади - це втрачене, забуте назавжди, воно не може врізатись, хіба що жаль про те, що так є - втратилося, забулося.
юна весна - буе. "навісна" розсмішило, в контексті "падає". треба з вуйків вирахувати зарплату за то, шо навісили погано.
а взагалі - здається, що автор зранку через щось перечепився і обербенився, звідси і пічялька і валиться все, від знавіснілого парапланериста до поворотно-відкидної стулки юної весни.
бєз абід, +0

Літ. редактор248424   2012-05-18 15:32
Іване, що за пристрасть до натуралізму?! Хоч займатися дешифруванням власних метафор - якось по-дурному, все ж... Мої спогади - як метелики, прибиті шпилькою до полотна і придушені склом, як засушені листки і пелюстки - лежать мертвим вантажем на задвірках пам'яті. Вони не танцюють, не постають зграбним каскадом, не збурюють уяву... Вони врізаються в мозок, як врізаються в землю мертві підстрелені льотчики, не здатні більше ні служити, ні ожити... А "навісна" - це знавісніла, божевільна, істерична... Полички тут ні до чого, як би тобі не хтілося їх "прибити" (чи то пак навісити).
0 так 0, мені не жаль) Дякую.

Ivan Kulinski248426   2012-05-18 16:33
---Літ. редактор 4
та я пойняу, що ти мала на увазі, але ж камент від себе пишеться :) а сперечатися про місце логіки й здорового лінгвістичного глузду у поезії - якось по-дурному, тому й не буду. втім, зазначу лишень, що спогади, які врізаються (!!) парапланами і падуча навісна весна мені одразу нагадали не що інше, як волни, що падали стрємітєльним домкратом :)
будь ласка.

олейна248431   2012-05-18 17:26
Океан Ельзи Африка- тихенько гра фоном

собака248438   2012-05-18 17:44
вірш не сподобався, але дуже по-талячому виразно) психотерапічно-самознущально

а за це "Краще мовчи, це до лиця тобі, друже мій" я б на місці друга дала б по жопі)))

Намнаплеватьштейн248442   2012-05-18 17:51
это coldplay
или keane

короче, это должно слушаться, а не читаться.

Та, что на ушко шептала248449   2012-05-18 19:07
Без разницы, понравилось или нет, но реально болезненное самовыгрызание. Психология рекомендует, для того, чтобы запихнуть нежелательные воспоминания куда подальше в закрома памяти, нужно помучиться некоторое время этими самыми воспоминаниями, стараясь вспомнить самые незначительные подробности до той поры, пока не станет мерзко и тошно от этих самых воспоминаний. Тогда они не то-чтобы забудутся, просто попадут в эти самые закрома. А шрамы если не рассосутся, то, по крайней мере, зарубцуются.

Chinasky248453   2012-05-18 20:02
---собака 7
Нєнєнє, це дуже вірно і влучно сказано... по відношенню до друга звісно. Ггггг

valeria248518   2012-05-20 23:51
А припев перед последней строфой?

"навісна" - крутое прилагательное, игра ритма понравилась

+1


Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19754.html