зрештою одного дня будь-хто з нас, підійшовши до тютюнового кіоску,
дивиться на кольорові пачки і зачудовується, і коли підштовхують у спину, мовляв, роздупляйся, бо ж черга, і продавщиця запитально визирає у віконечко, він каже їй, очевидно, «дайте мені сигарет». «яких?» — питає вона. «та все рівно», — відповідає він. рано чи пізно ти розумієш, що назви речей навколо не мають жодного сенсу, тимчасом складаючи твоє оточення, якщо подумати, приміром, про приморський бульвар, — бульвар біля моря названо приморським, добре, що не причорноморським, — думаєш ти. можливо, саме топонімія і створює нас такими, якими ми є — з недовірою словам і речам, людьми з невпевненим сприйняттям дійсності, можливо, саме тому ми, навіть влаштувавши життя, до скону не можемо покластися на його справжність. я уявляю собі, як коли-небудь зберу всіх своїх друзів, усю цю компанію диваків, жоден з котрих ні в чому не впевнений, навіть якщо у нього «все нормально», а таких небагато, зазвичай у моїх друзів нічого не нормально, вони навіть похваляються цим, правда, іноді вони втомлюються, і тоді засідають в якомусь офісі, покурюючи на кар’єрних сходах, будують будинки, одружуються, навіть вагітніють. та коли до «нормального» лишається кілька кроків, їх чомусь обламує, і вони плюють на все і пускаються берега, загалом алкогольного, або ж починають відчайдушно сумувати, стаючи кислими, мов кримське вино домашнього виробництва, і підозріливими, немов привокзальні патрулі: «слухай, мені здається, що все якось не так», — кажуть вони мені, і я погоджуюсь. так от, я зберу їх усіх, скільки б їх на той час не лишилося, у якомусь барі на контрáктовій, з музичним автоматом і огрядною барменкою в леопардовому фартушку, і скажу таке: любко, налий усім моїм друзям! і доки ти наповнюєш віскарьові келишки «козацькою радістю», нехай наповнюється наше життя тим, у що нам так важко вірити — фотознимками, есемесками, магнітиками на холодильник, освідченнями у коханні тощо. нехай собі повниться сумнівами. бо в такому разі наша смерть, не маючи, окрім слова, відомої нам форми, взагалі не існує. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19533.html |