І тепер ти навіть не знаєш як правильно себе поводити,
Коли ти вбиваєш в мені останнього твого завойовника.
Утопи мене, люба, в Гангу, я плюю на релігійні погляди
І на те, що не можна пити спирт до третьої ночі.
Хоча знаєш,
Не переймайся, цілуй нового (з гарантією) хлопчика,
Та благаю, не дивись мені більше в очі…
Кожна любов як товар, шукає свого замовника.
Він користується нею і викидає її на смітник.
Там її доїдають пси, чи бомжі,
Якщо ні – то просто утилізують.
Душа стала важчою, і в голові ніби маятник.
Час – найгірший із препаратів, які виліковують.
Розчинитися хочеться у повітрі чи в чорній каві.
Ти ж не п’єш її, а отже у тобі не буде болю.
|