Де ти там, любий мій, друже?
Чиї долоні пестять твоє волосся? Я вже заміжня, діти мої дорослі. Ти все мовчиш – ти зі мною не дружиш. Як ти там, блакитноокий? Стільки води з того часу збігло. Тіло втомилось і почорніло срібло. Ти все не дзвониш. Я відчуваю кроки, Ніби ти поряд, десь у сусідній кімнаті. Ніби ще досі наші серця кохають. Я прочиняю двері – тебе немає. Знов надурили ангели ці прокляті. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19520.html |