Хочеться жити повно й повільно,
без зайвого руху, невпинно як сонце, що котиться, коло малюючи днини - та не виходить. Усе ще доводиться бути зануреною, як рибина, сіпатись то на гачках, то в тенетах і розсівати лускаті хвилини через дірки у порожніх кишенях. Хочеться часу на чай золотавий на дерев’яній духмяній веранді. Хочеться спокою, сенсу і правди. Хочеться повнитись добрим чеканням. Хочеться миру - довірчого, щедрого. Хочеться місця –для кожного, вільного. Хочу мовчати приязно і чемно Хочу зітхати щасливо й молити за тих, хто інакше живе і зухваліше, хто у подіях – як риба у морі. хто по життю виграє мов по клавішах- довгим арпеджіо, дужим акордом. Хай їм щастить в перемогах - не втратити, і не судити, і не судитися ... Хочу нічого уже не казати. Слухати вчитись мені залишилося. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19197.html |