я б хотіла на світ цей глянути твоїма очима.
чи так само він рівнокуто-плескатий і стирчить як жердина? чи так само підлюдки в ньому котяться горошинами? чи так само сердця рахують життя перетікаючи від маківки до п’ят пісочними годинами? а потім й назад. Жарт мо піжамою станеш з якої не виросту?(рожеву б і теплу таку) мо і дійсність твою проживу як засну. навесні навісну. Ну а віч на віч: зичу карість(?) на щастя. Своє - я на осліп знайду. | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/19193.html |