2011-09-07 : Ша Куку : по бруківці латаних доріг
|
1 асфальтованими буханками трави сколоченими бункерами сховану в цеглі арок я приймаю присягу на вірність портвейну я відпускаю усі твої гріхи і сидячи біля постерів го наливаю в стаканчики мадеру ти блюєш на бетон я роблю ще один ковток патріотично мну зубами твій язичок ти розбовтано і судомно здригаєшся змиваються хвилини і ти відходиш шепочеш в мене печія тримаю твої тоненькі пальчики в своїх холодних руках тебе трусить зверху проліски зими і мертві стебельки видзвонюють а в тюрмах матері одягають на своїх милих синків бюстгальтери над нами розпацьорені цілодобові світлові потоки виблискують святу благодать 2 на день народження ти вирізала собі по шкірі моє по батькові краплини крові лились в блюдце з просфорами я сміявсь з того що вже далеко за північ і що в ванній кімнаті мій хороший товариш довбить твою двоюрідну сестру якій всього шістнадцять по радіо передавали епідемії з телевізора несло копченим салом через місяць вперед ми ходили пити пиво вино горілку ми чемно пили і десь близько другої ночі запхались на кінчики будівель хтось біля мене неофіційно вигинався стогнав мій хороший товариш сапав брезент з квартири що навпроти хлопча років сорока третій раз за годину вилазив перед вікном і кричав на хуй я запрошував його до чаю з вином надсилав йому газові сплески і він дякуючи богу 3 ми шарашимось по бруківці латаних доріг ти спокійно роздивляєш номера вулиць ведемось на бж а там голі школярики видрочуюють голим дівчаткам на щоденники бабуся з яготина продає за двушку кг спілих персиків повз неї проповзають загони з кабанів свиней я веду тебе до збуханого на вид козака разом з ним лавки і дитяча гойдалка по центру мої не милі друзі я нажираюсь до того що падаю з гори і засинаю десь на глибочицький вранці з помідорними щоками тягнусь на роботу скальпелем ледве втримано розтинаю шкіру в думках мрію прооперувати тебе своїх друзів себе і скласти з сітківок зіниць трахей альвеол гіпофізів надколінників кавернозних тіл освіжаючий жувальний порошок 4 зі стелі піднебесної бачимо як сірі трударі тягнуть за мотузки гранати і радіатори моя подруга лежить біля моїх ніг і я натираю її волосся сальним воском з неба сиплеться знамення нам на голови персона в білих штанах і дірявій футболці роздивляє нас з вуст його тече лімфа з очей його шарашить хлором на холодному кутку я цілую свою подружку ми граємо в боулінг і вона просить мене спустити в пісуар білими колонами ліній я малюю на тлі кераміки слова кохаю тебе | ||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19169.html | ||||