2011-06-24 : Абрам Хоррор : Блядки
| ходиш нічним містечком
пустими вулицями слухаєш псів а іноді тишу від якої волосся починає рости всередину голови зриваєш вишні які в темряві здаються стиглими ну і звичайно ж небо зоряна біжутерія розбавлена холодним пивом і випадковими хаотичними думками. біля самого тротуару зупиняється джип «ленд крузер» з-за прочинених дверцят з’являється голова Антона «Слав’ян, ти?» «не впевнений, та можливо я» - відповідаю «їдемо з нами на блядки!» - збуджено пропонує Антон «куди?» «на блядки в сусіднє село, давай сідай, тьолки чекають». «Слав’ян, це - Серьога, Серьога, це - Слав’ян» - знайомить нас з водієм Антон на задньому сидінні забагато простору крім ящика шампанського і мого тіла більш нічого «скільки ж ми не бачились, Слав’ян?» - запитує Антон перекрикуючи радіо-шансон «десь 15 років» «точно! зараз трохи розважимось». я намагаюсь не зважати на спідометр але все ж таки краєм ока помічаю 110-130-120 забагато як для п’яного водія і нічної траси «чуваки, ми на блядки їдемо чи на той світ?» - кажу «однохуйствєнно» - запевняє Серьога. незрозуміло звідки на дорозі з’являється велосипедист з вудочками він накручує вісімки як першокласник у правописі кінцівки вудочок смикаються в різні сторони це останнє що фіксує мій зір «твою мать!» - ругається Серьога і викручує кермо я лягаю на задній сидушці і групуюсь в позі ембріона удар кілька секунд нас кудись несе ще один удар і ми зупиняємось «здається я вивихнув руку» - каже Антон і відчиняє авто Серьога вже на вулиці оглядає вм’ятини я все ще лежачи мацаю шампанське дивно жодного битого скла. ми зачепили стовб нас відкинуло на протилежну сторону дороги далі незрозуміло… мовчки курим сигарети раптом помічаємо величезну дірку в паркані і сплюснутий «запорожець» у дворі «запорожець» після того як ми його вдарили проламав паркан залетів у двір і зупинився біля самих вхідних дверей невеличкого будинку. «бабуся завтра з хати не вийде, двері не відчиняться» - кажу «через вікно вилізе, нам ніколи, тьолки чекають» - нервує Антон «дайте шось випити, у мене шок» - просить Серьога. ми сидим з Марічкою в кухні п’єм каву шампанське і димим її три подруги розважаються з Серьогою і Антоном «між нами нічого не буде?» - раптом питає Марічка «а ти би хотіла?» «так, мені подобаються дорослі спокійні чоловіки без понтів» «ги, ходімо спати, вже півні співають» «ходімо». у цих старенних сільських хатах так рипит підлога і скриплять двері шо куфайка завертається. «Слав’ян, лиши на ранок пару шампаньйоли!» - кричить з сусідньої спальні Антон. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19024.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||