творение рождается для того, чтобы было куда не возвращаться
алексей босенко, «случайная свобода искусства» наскільки б ти не вірив у постійність висохлої фарби, її кольори змінюються, мов забарвлення шкіри хамелеона, на абстракціях з’являються сірі відбитки тіней художників, на фотопринтах проявляються слова, сказані фотографом і моделями, і навіть луна у виставковій залі відбиває звуки інакше коли ти там сам на сам. що незмінне, то це звороти полотен, тисячі маленьких клітинок, у яких ніхто не виграє в хрестики-нулики, ніхто не вишиє по ним весільного рушника. саме на зворотах відбувається життя. дорога в степу, висріблена опівденним сонцем — довга. таємна стежка до припнутого у комишах човна — коротка. слід на воді від гвинтів пароплава — зникомий. дитячі сліди на піску — назавжди. біля виходу з галереї дівчина, народжена, щоб народжувати, стоїть на колінах і знимкує макрооб’єктивом мух, що повзають по дохлому псові, хлопець, народжений, щоб нести на ґорґошах смерть, звіддаля знуджено спостерігає за нею, курячи в кулак: починається дощ. дим, збиваючись докупи у вологому повітрі, пливе між ними, мов на рок-концерті. минає весна дві тисячі одинадцятого року коди. співайте, птахи, — співають птахи. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18959.html |