в самому куті
там де стеля зустрічається з двома стінами рудого кольору павук виткав неоковирне дивне мереживо він висить на своєму сплетінні злегка погойдуючись від протягу дивиться на мене і повільно тягне ниточки з мого сонячного… лежу на канапі потилицею донизу і вже четвертий день налагодивши контакт дивлюся на нього ми мовчимо й погойдуємось як маятники і погоджуємось як маятники пил грається з променями і осідає на наше все рівно чотири дні тому я хотів знищити рудого просто всмоктати пилососом чи змести віником усі його візерунки та в останню мить зрозумів що ми неймовірно схожі один на одного і скільки б я не зривав то павутиння він в залежності від власного настрою в незалежності від життєвої необхідності знову розпочне депресивно-гарячкувато або радісно і повільно ткати. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18955.html |