2011-05-17 : олейна : Дід Федір 3

Уперше за останні 10 років Ліна відчула або щастя, або щось дуже до нього подібне. Немов повернулася у давнє, щасливе іще, дитинство – стільки знайомого й незнайомого водночас! Вона осміхалася як до двніх знайомих до тутешніх селян, приязно заговорювала, легко знаходила спільну мову, часто розпитувала й перепитувала, палко дякувала й цікавилася усім – від здоров’я до бувальщин, від рецептів до господарства. А головне, вона нарешті вдихнула на повні груди й задихала глибоко й рівно, думала вільно й скільки завгодно – згадувала, мріяла, вела уявні бесіди зі своїми спогадами й з оточуючим світом. Схилившись із сапкою чи граблями, Ліна з сонячною усмішкою проходила рядок за рядком город. Її губи ледь помітно ворушилися, промовляючи слова до листочків і корінців. А руки ніби самі знали свою справу – робили, робили, робили… - Ліно, вже час обідати! – гукала Тамара Тимофіївна з хати. - Я не голодна, дякую. Я пізніше. Рядок дійду, – відповідала та. - Ти порушуєш режим… Приїде на вихідні Марта - я їй про це скажу. А втім... добре, як знаєш. Але ми з дітьми їмо, відпочиваємо, й ідемо до лісу. Ти з нами? -Та я … Я тут дещо посадити хочу… - Ну саджай, саджай, Попелюшко ти наша. А ми – по плану. У тебе свій режим, а в нас – свій. І Ліна лишалася сама. Як найбільше їй і хотілося. А щоб мати поважну причину частіше лишатися самій, вона, як колись і її мати, завела курей. А потім подумала про козу, згадала оту дурнувату Білку й… завела корову. Дивлячись на це, філософськи підкована баба Тома, що як раз у курках та коровах розбиралася не дуже, а натомість зналася на свіжому молоці й яйцях, вважаючи їх їжею природною, дієтичною й корисною, благословила ці починання. Лінине прагнення працювати на благо родини Тамара Тимофіївна не просто схвалювала, а вважала справжнім і єдиним, бодай, виправданням існування недоосвіченої й м’якодухої онукової дружини. Homo erectus повинен забезпечувати повноцінний розвиток підростаючого покоління у особі двох вельми жвавих і перспективних homo sapiens sapiens – слава Богу, діти не в матусю вдалися. Тож простір Ліниної діяльності ніхто обмежувати не збирався. Навпаки, чим меншу участь її недорозвинена наївність братиме у вихованні дітей, і чим більше вона зробить для їх добробуту - тим краще.На тому й зупинилися: діти – ветеранам науки й педагогіки, корови – попелюшкам. От саме з корови все й почалося. Або, точніше, завдяки корові усе й закінчилося. далі будЕ...

КОММЕНТАРИИ Chinasky 234066   2011-05-18 09:16 вона осміхалася до тутешніх селян як давнім знайомим - так буде краще, бо дуже вже забагато "ДО" виходить Chinasky 234067   2011-05-18 09:24 словосполучення типу "палко дякувала" - я б теж якось замінив, бо неякісною літературою часів урср трохе тхне олейна 234091   2011-05-18 13:43 умху, спс Та, что на ушко шептала 234363   2011-05-20 15:03 Вааапросик можна? От чего Лина вдруг стала счастлива? От того, что будет дальше, и от чего впоследствии героиня потеряет ,возможно, это счастье, догадаться можно. А вот с первопричиной повествования неясно как - то Та, что на ушко шептала 234364   2011-05-20 15:05 Упс, сори, я пошла по верху списка крео. Спускаюсь искать причину счастья олейна 234390   2011-05-20 19:52 ---Та, что на ушко шептала 4 рада тебю видеть все вапросы пааатом, я все придумала, но не все написала Та, что на ушко шептала 234393   2011-05-20 20:10 ---олейна 6 и я радо, только внимательность потеряло, не увидело, что залезло в серединку олейна 237576   2011-08-02 13:20 ---Та, что на ушко шептала 7 я первый раз в жизни боюсь дописывать рас-кас. Пнимаете, когда знаешь все, что будет, и уже в голове есть каждое слово - вдруг становится жаль всех героев. Типа живут себе пока я не поставила точку - зерня просто какая-то. Я канеш соберусь и допишу, но так как-то не по себе... ни у кого такого не было? серьезно? капец просто олейна 248631   2012-05-24 22:16 Машинистик, удали, как отпразднуешь, старые версии Деда Федора - комменты я перепостила в полную версию и теперь сижу как дура на 4х стульях) ссб)

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18928.html