***
коли вперше дивишся на тисячі рибин, що вмирають на палубі, розумієш: це по тобі - тралом. це ти - вилов. маса. запис у корабельному журналі, звісно, зі зменшеною питомою вагою. *** куди- куди? куди! - квилить чайка, негодна подолати вітер. у, уу..! - дразниться він, гасаючи околяса між навігаційними щоглами, - не скаже, куди. *** хвиля приносить тобі найбільш необхідне: запах, звук, запах її мокрого волосся, звучання її тихого голосу. хвиля забирає собі коштовне: її сльози з теплого граніту причалу, твої пісні під час шторму і твою лайку на втому й подерті об снасті руки. а коли ти на березі, й хвиля відходить - море, мов жінка плечі, оголює те, що хоче показати всім: порожні покинуті жителями мушлі, натільні хрестики, золоті обручки, дрібні гроші. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18926.html |