2011-05-06 : valeria : ЗРАДА
[Имя автора было скрыто первые сутки]
| Але ж хіба розпутства – це вправи з каяття?
М.Кундера «Книга сміху та забуття» Я пила його очі, як мангуста п’є яйця гадючі. Я була не під ним, а на ньому, як на античнім щиті. Попередить забула, що Пан – не Амур в мене влучив, й не в коханні відкритись я мала оце наметі, не його цілувати сьогодні найдужче хотіла. Тільки, як об наждак, здерла губи об шкіру чужу. Я не поряд була – я над ним, розіп’ятим, летіла, бачачи з висоти своє тіло і спільну жагу. Так, жага була спільна, та нас поєднав не інстинкт, не пульсація крові, не видих короткий, не доторк. Я хотіла себе осквернити, а він відділив, наче вухо Вінцента, від слів тих єдине – «я хочу». Від чуттєвих прологів далека, лишалась до рухів німа, наче в кров мені вкинули м’яту, а в думки – цинамон! І згадавши сцену з Кундери, я збудитись зумію сама, а збудившись, зіграю стакато твій такт і понижу твій тон, поділю на октави, підкорю метроному, піаністу-невдасі чорно-білою плівкою попід пальці тебе простелю. Ще – позбавитись змушу від згадок про розкоші наші, й голизну загорнувши у сутінок, нарешті піду… Не лишивши ні бризків шаленства, ані обіймів колись може й коханцю, а нині вже нотній химері. А тому, кому справді належу, зізнаюсь, що винна В зраді з пристрастю музики й майстерністю чеха Кундери. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18897.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||