думки тонуть у несправжності води
хлорка, крани всі без неї заржавіють місто втягує у себе дощ і мліє у очікуванні літа. як і ви розгубила всі можливості сховатись від кривавих почуттів і серця крему але хто я, щоби їх вбивати з захисного балахону я зірву емблеми на нервове тіло я вдягну бронижелет і коли проклятий Купідон буде стріляти то він вистрелить сам у себе Нарцис другий, мать його тепер так буде називати | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18872.html |