Зчеплюю вагони свого потягу до півдня,
Збираю валізи та прокинуся зранку по півню. Малюю маршрут на мапі своїх почуттів. Вимальовується дивний букет справжнісіньких емоцій З шипами, квітом і навіть запахом, Вимінюючи землю на небо, використовуючи чудернацькі абстракцiї. До гори ногами зустрічаю світанок, чекаючи на спів домашнього птаха. Ще мить - і я біжу по вранішній траві, збираючи роси якомога більше, А зі мною на побачення - увесь світ, наближаючись швидше, все швидше... все... швидше... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18804.html |