схоже, що я останнім часом трохи втомився від літер, —
щоденникова поезія, — каже друг, — тобі потрібно писати щоденникову поезію, сідати де-небудь на парапетиках біля станцій метро, трамвайних зупинок чи старовинних оборонних укріплень і занотовувати. просто занотовувати, що бачиш. що ж, я бачу: чайки ловлять на льоту шматки білого хліба, іноді проворонюючи якийсь — він падає у штормові хвилі, чавиться об каміння, і ти розчаровано вигукуєш: «що ж ви так?» я чую: маяк на большому фонтані декламує: «ту, туууу, ту», азбукою морзе це має означати «R», тобто «вас зрозумів», — або у нього якась своя азбука, або він таки нас зрозумів. вірю в останнє. я відчуваю: як хитається під ногами земля після переходу тещиного мосту. так він висловлює мрії про море. я знаю, що це місто не вимагатиме від нас мита, як і ми не вимагаємо його одне від одного, що цей ідеальний світ поважає нас так, як ми поважаємо одне одного, що небо над морем наше настільки, наскільки ти любиш мене, а я тебе, що у цьому небі птахи повертаються додому — саме у цьому небі птахи повертаються додому і навесні й восени, що після нас тут не залишиться нічого, окрім нас самих, і ще, можливо, хазяйка згадає двох мовчазних персонажів, які зупинялись в її квартирі й навіщось спиздили дешевий китайський штопор. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18802.html |