Дівко, не плач – подивися,
Як діти радіють сонцю. Як дико жадають очі Дивитись мрійливо ввись. А ти все римуєш сльози. Складаєш докупи: біль, Трупарні й лікарні, Невтішні прогнози І порох пройдених миль. Дівко, не плач – пробудися! Піди у гаєчок, вплети собі в коси Квіток польових… Відчуй - ти дихаєш досі… Відкрий свого серця клямку. І будь щасливіша за тих, Хто плаче безперестанку… | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18801.html |