РУЙНАЦІЯ
Іноді я почуваюсь зруйнованим, крихким уламком старої вежі, що мав бути сходами, стінами, комином, аж раптом втратив свою належність до фортифікації. Став просто каменем, і вже на спотвореному обличчі змішано фарби, грішне і праведне, одвічний готичний відчай. ЩУР І МАТРОС щур, що біжить з тонучого фрегата ковзається забльованими мокрими сходами озираючись у пошуках вільного човна вгризається гострими зубами і кігтями в дерев’яну палубу аби зачіпитись перевести подих залишитись непоміченим він крутить головою наче птах хапає пащею вологе повітря ще мить і втеча... "ось де ти, казкова потвора!" піднімає його за хвіст незле п’яний матрос "міф розвіяно ходімо в мою каюту і помремо, курва, як справжні морські вовки". | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18754.html |