2011-03-11 : Літ. редактор : Аж до Ньюарка

Я мав намір доїхати аж до Ньюарка, до Прожектора Періс Хілтон і далі. Я хотів підкорити вершину Монмартра і навіть священний грааль твого тіла. Але те, що було мені миле, стало його замало. Те, що було мені цінним, бути вже перестало… Я сказав: «Почекайте!», – і вийшов із потяга. У мене ж немає потягу до рудиментарних цілей. Цілий світ – наче вимите яблуко, як дівча без одягу. З-поміж сотень модних відтінків залишився тільки білий. І ось я іду по вулиці. І вулиця стала чистою. Може, нечиста забула, що нині тринадцята п’ятниця?! Просто я вже не чую лайки – чую, як вибухає містом у м’язах струнких березневих беріз листя. І на кожному кроці я бачу лиця Отця… Я помітив, як ходить пустелею власних сумних ілюзій мила Марія, налякана – ноги трусяться у підколінках. Я підходжу до неї й питаю: «Хочеш, ми станемо друзями?» Вона плаче, і сиплеться терня з віночка її барвінкового. – Де ти знайшла свого Бога, дівчинко втомлена снігом? – У сірих іконках, мальованих п’яним сільським художником… – Де ти знайшла свого дідька, дівчинко втішена сонцем? – В очах мого милого Йванка, кого пастир назвав безбожником. Я сміюсь і цілую її просто в скроні, як сестру або доню. Як Друнвало Мельхиседек цілує дерева. Як король цілує свою королеву. Як цілує кохана цвяхом пробиту долоню Христа. Десь осипаються жовті тюльпани… Значить, ми не розстанемося вже ніколи. Повертаються діти зі школи й у канави кидають підручники. Ми стоїмо – я і Марія – у наплічниках, у наручниках щастя. І поволі щезає все те, що з пластмаси. Ми чекаємо, поки настане Час, і ми станемо сім’ям прийдешньої раси. Кожен із Нас.

КОММЕНТАРИИ Yuta 230525   2011-03-11 15:28 +1.5 Сплюшка 230526   2011-03-11 15:47 сильно Olena Semenchuk 230527   2011-03-11 15:59 супер +2 sandal 230528   2011-03-11 16:14 супер Loffofora 230530   2011-03-11 17:24 в цій шостій расі можна дивитись футбол? Атлічна, із за такого глибокого вірша можна і на роботу не піти, цим нехай більш приземлені займаються)) Chinasky 230534   2011-03-11 19:05 Неймовірно. Я читав цей вірш і мої очі водночас разом з текстом бачили лютневий сніг, пожовкле сире осіннє листя, веселі травневі кульбаби і ще чомусь височенні гори і хмари над ними. Неймовірно. +2. Дуже дякую. олейна 230539   2011-03-11 19:36 як щільно й алюзивно zbegla 230545   2011-03-11 23:23 згадала Хвильового Я(Романтика) хоч і не подібні nlo 230546   2011-03-12 00:39 Героя зовут Йванка... Nonhuman-girl 230605   2011-03-13 17:49 да-да, очень возвышенно и высокоинтеллектуально (для высоколобых господ), но без души, без всех ее человеческих... +0,5 (или может просто не мое) Loffofora 230618   2011-03-13 22:08 ---Nonhuman-girl 10 Те що ви великий знавець людських душ я помітив. Як на рахунок взяти шмату і помити підлогу? Ога Окталлія 230627   2011-03-14 04:59 божевільно гарно +2 Nonhuman-girl 230733   2011-03-14 16:48 ---Loffofora 11 у тебя дома? я так понимаю там давно не убирали, угу? valeria 230797   2011-03-15 13:58 щось я не ловлю тему... як на мене -1 Chinasky 230804   2011-03-15 15:18 ---Nonhuman-girl 10 Вот я правда хочу чтобы вы ответили хотя бы раз, один раз, за свои слова. Итак. Что в этом стихотворении "высокоинтеллектуального"? Конкретно, если можно. Как вы вычисляете наличие или же отсутствие "души" в том или ином крео. Сейчас меня интересует крео "Аж до Ньюарка". Спасибо. Nonhuman-girl 230805   2011-03-15 15:21 ---Chinasky 15 а тебе правда интересно знать или так, потрындеть охота? )) stenis13 230867   2011-03-16 20:45 Великолепно! Chinasky 230917   2011-03-17 16:17 ---Nonhuman-girl 16 Я знал, что останусь без ответа, потому что его просто нет. Адьёс. Удачи. ясмаленькойбуковки 231316   2011-03-25 17:52 жир valeria 249197   2012-06-25 18:35 ---valeria 14 я зловила тему))) +1.5

Оригинал текста - http://teplovoz.com/best/18750.html