БЕЗУМОВНАЛЮБОВ
Коли я навчуся любити тебе без причин, я буду любити і друзів твоїх, і коханок, я буду радіти веселощам випитих склянок, і ти станеш вільним, як жоден з жонатих мужчин. Коли я пробачу, образи допивши до дна, за тиху відсутність ночами, за ніжну безплотність; за те, що на смак і на дотик пізнала самотність; за те, що усе я навчилась робити одна… Я кластиму мовчки яєчню на вимитий стіл. Я буду дбайливо тебе зустрічати під ранок. Я буду у захваті слухати вісті з гулянок. Я стану найкращим з тобою цілованих тіл. Коли я зумію любити в тобі сотні вад, у мене не стане ні віку, ні статусу й статі. Я знов опинюсь в заґратованій зимній палаті, де нас від любові лікують уколами в зад. Коли я навчуся любити тебе без причин, ти станеш мені непотрібним, як вітру – свобода. Твоє існування – ось буде моя нагорода за цю безумовну любов без прикрас і личин. Я висохну в твоїх думках, як пожовклий будяк. Я тільки на згадку у камерах серденька твого нашкрябаю нігтем зворушливу притчу про Бога: «І навіть такого, як ти, хтось любив просто так…» | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18739.html |