Не сірий, а срібний день.
Лежить наш блакитний кіт Великий, як синій кит. Лінивий, як древній дід. Не відьма, дюймовочка, Я сплю на твоїй щоці. Пливу у твоїй ріці. Живу у твоїй руці. А вчора до нас прийшов Не дідько, а біс дрібний. Хоч прикрий, але німий. Хоч злісний, але не мій. Не нині, так завтра ми Ці двері закриємо. А поки під віями, Мов колії, тіні дві. Вночі знову впав на нас Зими побілілий стяг. І схрещених пальців птах Піднявся на милицях. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18595.html |