* * *
Годі уже непрощі: Долі рушник – короткий. Хтось вишиває хвощі, Хтось павині бородки, А втім, і з лиця й зі споду Стане рядок строкатий Збився з малюнку? Годі! Час не гай дорікати. Плутаний-вузлуватий Спід розгорнувся рясно? Випороти й попрати Не поспішай завчасно. Звершуй свою роботу, Кожен стібок подальший Вводь як останній - гордо, Без порівнянь і фальшу. * * * Моя опора хрупкая, как трость из камыша, стараясь, ранил руки мне. Надеждою - душа изболена, истравлена, избавлена от сна. Она, как птах подраненный, тревогою полна. Молчи без дрожи, глупая, не думай, не скули: ведь ссадина под струпьями не так уж и болит? И ты ему - тяжелая, Не ноша – тяжкий крест. Надломлен и расколот - а, Не сгинул, не исчез. Плотней срастаясь ранами Себя приноровив, В единое и странное Сливаемся в крови. Стерпелись – и не выронил, прошились – не ушла. Как изморозь бескрылая, По нам любовь прошла. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18586.html |