крим — тихий плав баркасу
вдосвіта морем імлистим. окуні й пеленгаси на шворках, немов намиста на шиях смаглявих торгівців. крим — мій кінець світу, крапка — у небі кібець. фісташок безплідні віти. крим, ти моє прокляття. недожоване штормом шмаття прибережних пивничок. капітани, що в рукавичках ховають обвітрені руки. спалені сонцем луки. невідворотність розлуки і зустрічей, що як розлуки. крим, ти моя надія, кращої й не бажаю. наперекір вітровію каміння везуть баржами: десь прокладуть дорогу, на якій, якщо доведеться, порадуюся морогу, що між камінням б’ється. «криме, моя любове» — відлунюватимуть завжди чайок тужливі зови, бесіда скель і води, краючий крик муедзина, і в мушлі, нагрітій в руці — море, що, мов дитина, роздивляється камінці. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18570.html |