Про що ти шепочеш, засніжений?
Про кого ти мариш у сні? Про свист у метро остогидженім? Про очі вітрини скляні? Про сечі зажовчену паморозь? Про вигуляних доберманів? Про тих, хто довічно покараний Не містом - не холодом марити? Про радість «майовок» кіптюжливу (пікнік – пікнікам на узбіччі)? Про фото щасливих одружених (їм верби з березами личать)? Про ночі бомжів упосліджених? Про птаство весняне юрмисте? Про що ти шепочеш, проріджений, Розкрадений, спроданий лісе? Я мрію про весну і про дощі Я мрію прохолоди самотою Коли на голих гілочках стирчить Від провесни бруньок занепокоєних Зелене вушко. Коли трави – першості тримають пальму вище, аніж пальми. Коли весна – іще така незвершена Коли любов – лише етюд без рами... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18558.html |