Боятися вийти на вулицю в сірому. Це важко. Це майже як вірити в Господа. Боятися дзеркала більше, ніж гаспида. Це хитко, як мешкати в ящику з дірами. Боятися спати на ліжку зі старістю. Це тихо. Це майже як чути вібрації. Боятися втратити думку чи рацію. Це сумно, як бити сокирою з жалістю. Боятися пильних, нестомлених поглядів. Це млосно. Це майже як їсти під лампою. Боятися стати найслабшою ланкою. Від цього хворієш, як після медоглядів. Боятися жити й боятися смертності. Це кволо. Це майже як старіти змолоду. Боятися радості більше, ніж голоду. Так важко боятися аж до нестерпності. Боятися бачити справжність і праведність. Це сліпо. Це наче зробитися каменем. Боятися власним назватися іменем. Так страшно збагнути страхів своїх правильність. Клініка «Довіра», 2006 р. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18413.html |