головне, ти кажеш,
залишити свій слід в історії, і втискуєш долонь у піщані грунти, з яких тільки-но почали вибиватись озимої зелененькі паростки, чи малюєш здоровенну першу літеру мого імені на вологому краєчку труханового, не лякаючись того, что такому слідові не пережити першої-ліпшої хвилі. але насправді, це все дурня, бо не залишити сліду - це стрибнути з пішохідного, автомобільного, залізничого, авіаційного, пташиного, божого - скільки ще можна їх вигадати? - моста у річку, що тече твоїм серцем, холодні води якої осіннім небо напоюють твої очі, і гуркіт вирів її можна почути, якщо притулитися до твоїх грудей десь з лівого краю; так ось, не залишити сліду - це пірнути у воду, знаючи, що за тобою не розійшлося жодного кола. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18323.html |