ти думала, то так просто –
викинути щось з голови, мовби вимести сміття з балкону. перехились через поруччя, стій, заклякнувши, дивись: клапті зі старого нотатника кружляють за вікнами третього, другого, першого, намагайся дочитати слова із минулого, доки вони не впали долілиць у багряне листя; читай, як глупої ночі я йшов на вокзал, брав у цілодобовому пляшку й сідав на сходах перону чекати тебе (світанку, сонних голубів, що вмиватимуться в калюжі біля кособокого кіоску «ремонт уття», білетерів, контролерів, бабусів із гогодзами й грибами у кошиках, зрештою, станційних робітників: пофарбуйте мене білим вапном! вибийте мені порожній квиток до неважливокуди! продайте мені скасований розклад руху! візьміть мене до кошика, наче кошеня! я буду ловити мишей! я буду муркотати! я більше ніколи не буду самотнім! відремонтуйте мене…) читай, як шипіло вологе вугілля у котлі зимної плацкарти, якою я хріначив за п’ятсот кілометрів, аби почитати тобі вірші, випити з тобою коньяку із паперових стаканчиків з-під коли у мертвотно освітленому переході між станціями «історичний музей» і «радянська», просто зустріти тебе у гольфстримі харківського метро, запитати про справи, про життя і смерть, отак перепинити і спитати: як воно? як воно – тобі без мене? як воно – мені без тебе? чи так само смакують мигдалеві тістечка у нашій кав’ярні, чи такий само гидотний цикорій, що ти пила його надвечір замість кави, аби не перебити сон, і все рівно не могла заснути до шостої ранку, аж доки сонце не починало колоти промені об кактуси на твому підвіконні? як воно – увесь час ніяково посміхатися, немовби тобі защемило якийсь лицьовий нерв, посміхатися, намагаючись тримати очі щонайширше відкритими, щоб не дати просковзнути сльозам, посміхатися і подумки щось лічити, щоб не розревітися і не кинутися один одному в обійми, як воно, чорт забирай? порожньо. стій тепер попідвіконню на колінах, хухай на коректовані памороззю нотатки, молися: та що ж це, божечки? слова, відігріті твоїм диханням, перетворюються на прожилки ще живого листя. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18250.html |