В неї троє дітей. В неї зашморг на шиї.
Немає коли навіть глянути в літнє небо. А була найгарнішою в класі. Звали її Соломія. Тепер огірки закручує… Кожному щось треба. В нього троє дітей. В нього пес і коханка. Немає за що навіть струни нові купити. А було, з куражем у кишені додому приходив зранку. Тепер скільки не старайся – тільки старі корита. І всі ці думки про Гоа і Бога, про води священного Гангу… галопом у Лету канули сни про Будду. Вона, як лосось, «померла» після пологів. Він, як чуми, боїться свого порогу. Перша дитяча любов, наче гранула, швидко розтанула в роті Страшного Будня. І коли ти скидаєш із мене халат, пестиш, коханий, моє напівмертве тіло… Господи, я все не можу згадати, чому ж у дитинстві я так не хотіла заміж… Коли ти мене розрізаєш, мов ніж, приймаєш такі невластиві положення, милий… Я сумніваюсь, чи точно хотіла дізнатись, куди нас приводить цей чортів інстинкт розмноження. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18138.html |