Я у тобі, напевне, займаю багато місця.
Десь приблизно як весь суходіл на планеті.
Ти коханням мене заливаєш по вінця
І прозоряться наші мрії з цукром розтерті.
В тобі зірка тремтить, коли очі твої іскряться,
І шепочуть: «Цілуй мене, любий, ніжно цілуй…»
Я не знаю, що значать браслети на твоїм зап’ясті.
Ти ж не бійся ступати ногами на мою цілину.
Ти дивуєшся чом я приношу пір’я до хати.
Я не відаю дна, глибини твого страху і… Тінь
Підповзає до нас звідусіль і летить Татхагата,
Безсоромно і гордо по небу моїх сновидінь.
|