2010-06-19 : Div4a : коли надходять інші...
| колись я навчуся казати прозоро про те що вже знаю чи зовсім не знаю
колись я за руки усіх позбираю й гуртом поведу до лісу і всі посміхнуться мені від любові і я напуватиму пташок з долоні і жоден не буде утиснутим буде утриманим буде за мною пускати бісики буде пускати свічки струмками ноги мочити в бистриці кожна ж бо річка гірська здатна винести з серця усі образи я роздягатимусь прямо над каменем хмари двозначно висітимуть ти трохи далі холодного вітру і бризок будеш чекати ти повертаєшся в сторону сонця в сторону ночі і волі ти вічно сивий заплутаний й щирий тихо ідеш по дорозі я відлітаю далеко за обрій просто це час залишати пороги але зустрінемось знову з тобою десь під землею о третій лиш не ревнуй мене свято під листям сховане дикими равлями лиш не тужи я до тебе з дороги і після смерті повернуся дощ не змиває від соку з наплечника святості чистої плями дощ пропускає вперед, бо шкарпетки, ти знаєш, завжди доречні другові ліпшому | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17918.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||