Всі, хто літали по цій землі,
хотіли лише любити й навчати. Та їх розпинали, а потім творили з каменю. Добре, що в мене немає ніг, тому ти не зможеш їх цілувати... Я бачу, який ти насправді, якого кольору. Хоч я був тілесним, звичайним був богом, як ти. Всі, хто прийшли рятувати світ, хотіли лише про вічне сказати. Та їхні обличчя жінки вишивали хрестиком. І ними лякали ще сотні літ дітей, які пізно лягали спати. Одні батогом їх назвали, а інші – пряником. Хоч ті мали стоптані п’яти, достоту як ти. Тих, хто свої покидав тіла не через старість, а через радість, зробили ви фресками храмів або іконами. Добре, що я вже згорів дотла, тому не боюся за власну слабкість. Не треба мені поклоніння, я переконаний, що в тобі така ж досконалість. Ти – бог, як і я. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17789.html |