Я вже поряд. Тримайся за мене.
Разом ми допливемо до острова. Не стрілятимуть більше у спину, не кричатимуть з вікон лихі слова. Бо в руках наших білі знамена. Я вже поряд. Тримай моє серце. Разом ми побудуємо свій палац. Вже ніхто нас за грати не кине: ані князь, ані п’яний його паяц. Ми забудемо скоро про все це. Я вже поряд. Покинь свою зброю. Ми зведемо нові мегаполіси, де не буде ні війська, ні влади, але будуть тварини й густі лісі. І де можна лишатись собою. Я вже поряд, твій брат і твій лама. Я так довго шукав тебе – сотні літ. Я люблю твої шрами і рани. Але більше терпіти біль нам не слід. Ми і так це робили роками. Я прийшов. З ними стало затісно. І тепер ми пливемо до острова. Папараці не знатимуть, де ми. Але знатиму я – ти була права, коли якось втекла з цього міста. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17685.html |