Тепловоз logo ТЕПЛОВОЗ.COM


2010-04-14 : Ivan Kulinski : Щастячко


Дівчина, яка сидить навпроти мене і п’є великими ковтками мінеральну воду зі стрьомною, загалом, назвою «Ранкова роса», неідентифіковані зелені комахи із прозорими крильцями, що повзають без розбору по лавці, на якій я сиджу, і по мені, чорно-біла знимка площі із вколажованими в неї кольоровими людьми, зелений паркан на розі, від якого лишилася лише одна секція, — що вона загороджує, незрозуміло, виникає відчуття, що з нею трапилась жахлива трагедія, її лишили, покинули, розлучили з милим її серцю підйомним краном, — все це вже ніколи не повториться. Як ніколи не повторишся ти, та, яка сиділа поруч на цій самісінькій лавці, притискаючись до моєї ноги своєю, так, що я відчував, як раз по раз, у особливо тонких, хвилюючих місцях розмови від твердого горбочка твого стегна до коліна повільно пробігає дрож, згори вниз, наче у дереві від вітру, і жалкував, що не можу відчути його повністю, там, де наші тіла не притуляються, у всій-всій іншій тобі. Ніколи не повториться твоя зніяковіла, схвильована посмішка і запитання, чому я сьогодні не говорив з тобою під час кохання, як раніше: «маленька моя», «єдина, лагідна, рідна».
— Може, ти мене вже не так любиш?
— Звісно, не так. Я люблю тебе, як ніколи!
Мені не доведеться більше гаяти час, годинами переглядаючи анкети на сайті знайомств, знаючи, що так і не наважуся спробувати зараз із кимось запізнатися, що, власне, це просто вбивання чергового не найкращого дня, коли не можу зрозуміти, що взагалі трапилося, чому ти десь там, а я десь тут. Ніколи не повторюсь я, з усіма своїми віршами і цвіркунами у голові, не повторимося ми, не повторяться наші сліди в тих місцях, де ми їх лишили напризволяще, не буде нашого першого, раптового, незнайомого, пристрасного поцілунку, і звичного чотирьохтисячного перед тим, як розійтися в різні боки у підземці, теж не буде.
Це все не повториться — кажу я дівчині з мінералкою, і вона відводить очі, зацікавлено роздивляючись бульбашки у баклажці. Це не повториться — кажу чоловікові, що підійшов запитати котра година, «спасибо» — відказує він, «пожалуйста» — погоджуюсь я, і думаю, що таки встигну ще пожалувати ста, і двохсот, і… Встигну прожити багато-багато неповторних неповторюваностей, встигну кохати, харчуватися рибою і бататом на якому-небудь із десятків тисяч океанських островів, всиновити дитину, написати книжку, від якої навіть найзапеклішим цинікам на очі навертатимуться сльози. Принаймні, мене ще не один і не два рази порве на шматки від гострого відчування миті, коли щокожна секунда життя, проходячи крізь все твоє тіло, робить лоскотно кінчикам пальців на ногах. Мені ще випаде, як-от зараз, потримати в руці, мов сонечко-божу корівку, моє щастя, моє щастячко, спостерігаючи, як воно повзе, не послуговуючись накресленими на долоні лініями, у тільки йому відомому напрямку.




КОММЕНТАРИИ


олейна205875   2010-04-14 09:48
незручно коментувати, але... не втяти ж собі язика, га?

враження таке, ніби Генрі Міллер читає Катерину Шевченка,читає ... і плаче

shepel205876   2010-04-14 10:07
---олейна 1
ггггг


+1

собака205882   2010-04-14 10:36
най

олейна205886   2010-04-14 10:56
---shepel 2

так, +1

Ivan Kulinski205906   2010-04-14 12:03
---собака 3
ааай не нее ай не не ай не не
дяки, маля, хоча міллер ще з біса чуттєвий чувак. уяви собі, до прикладу, сльози яника)

Yuta205909   2010-04-14 12:04
+0.8

grafoman205910   2010-04-14 12:05
хахляцкаёщастяшко?

Ivan Kulinski205917   2010-04-14 12:18
---Yuta 6
0,8 - не об'єм. беремо літр, а там буде видно)

Ivan Kulinski205918   2010-04-14 12:20
---grafoman 7
москальське жабенятко?

Yuta205919   2010-04-14 12:22
---Ivan Kulinski 8
підтримую

Ivan Kulinski205922   2010-04-14 12:31
---Yuta 10
от і файно. з об'ємом легко, а що зі смаками? як щодо рівненського розливного?

Yuta205931   2010-04-14 13:52
---Ivan Kulinski 11
ога, або микулинецького

олейна205933   2010-04-14 13:53
---Ivan Kulinski 5
стоп, ти читав унигу про Яника й плакав?

Ivan Kulinski205938   2010-04-14 14:05
Щоб не плакать я сміявси)

олейна205942   2010-04-14 14:10
я про люлю читала и про данилыча - тож смияЛося

ефшлш206037   2010-04-14 19:51
ы

nlo206050   2010-04-14 22:25
+2
інєїбє!!!

nlo206053   2010-04-14 22:28
Тваю за нагу...я сунув у
+1
(((

Ivan Kulinski206072   2010-04-14 23:17
Та нічо, то всьо лиш цифри.
Але дякую)

griol206074   2010-04-14 23:23
кул, вышли мне пару-тройку порядков цифр. могу сразу сказать, тыши полторы-две. можно в гривне.
в гриву не надо.

Ivan Kulinski206078   2010-04-15 00:30
Гриол, ты все перепутал: пейсатель я, и гонорары высылаться должны мне)

griol206079   2010-04-15 00:36
а как быть с переводом? очень труд тяжёлый.

видишь, нлоха, надо было не признавацца в +1. потамушта "+2 інєїбє!!!" звучит без оговорок, гордо, как довесок к гонорару.

ясмаленькойбуковки206116   2010-04-15 11:18
смакота

Та, что на ушко шептала206121   2010-04-15 11:55
поместила в избранное

Літ. редактор206184   2010-04-16 09:00
Так мало слів, а так багато любові. Це справжнє, із серця, тому зачіпає.

Літ. редактор206185   2010-04-16 09:06
Але все ж "усмішка", а не "посмішка" (улыбка а не ухмылка). Хоча слова "маленька моя", "єдина, лагідна, рідна" під час кохання... мене розчулили на стільки, що я майже втратила філологічну пильність:)

Ivan Kulinski206226   2010-04-16 13:00
Дякую!

Bief207880   2010-05-11 08:06
---Літ. редактор 26
цікаво читати ваші коментарі, і вірші також
щодо усмішки/посмішки - вони взаємозамінні
http://www.slovnyk.net/?swrd=%F3%F1%EC%B3%F8%EA%E0&x=44&y=11
хоча у житті дійсно, усмішка здається більш прихильною за посмішку)


Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17606.html