Щоб щось зрозуміти раджу прочитати 1 частину.
Спрага…, ось що було в її голові. Вона поглянула на пляшку з водою яка лежала поблизу неї. Вловивши цей погляд він запитав:“Тобі відкоркувати? ”Даєн просто кивнула. Напившись вдосталь вона звернула увагу на ручку дверцят “В принципі, якщо її відчинити і правильно випасти з машини, можна залишитись живою.”
- Навіть і не думай, я добре їх зачинив. Тим більше поблизу лише поле, більш нікого.
Ці слова прозвучали як вирок. Даєн знову дивилась на дорогу обмірковуючи план наступних дій.
Вони їхали близько 3 годин і вже вечоріло. Раптом на обрії з’явились будинки, це давало надію на втечу. Вони наближались до будинків, проте нікого не було видно. Він зупинився поблизу якогось. Діставши пістолет він ніби прогарчав: “Виходь! Не роби дурниць.” Вона спокійно вийшла. Перед цим Даєн себе заспокоювала і згадувала всі правила безпеки та поведінки в подібних ситуаціях. Вони зайшли з заднього подвір’я . Якимось інструментом він зламав замок. В будинку було порожньо. Він прикував її наручниками поруч з раковиною. “Вмийся! ” Вона поглянула на себе в дзеркало. Їй стало бридко. Вона хотіла негайно змити з себе цей бруд…..
В цей час він зробив щось поїсти. Виглядало це досить непривабливо. Знявши наручники він кинув: “ Сідай за стіл!” Їй залишалось тільки підкоритись. “Їж.” Вона не була голодна, проте для себе вона вирішила, що слухатиме і догоджатиме йому, щоб вибратись звідси будь-якою ціною………………
Він ввімкнув телевізор. Даєн сиділа біля нього. Він нервозно перемикав з однієї передачі на іншу. Він вимкнув телевізор і поглянув на неї ніжно і щиро. Їхні погляди зустрілись. “Ну, розповідай про себе Даєн Сміт.” Його щирість її заспокоїла і водночас стривожила. “Даєн Сміт 17 років, люблю піцу і зелений колір. ” Він посміхнувся: “Це й так зрозуміло, а чим займаєшся, захоплюєшся?” Її голос стих “Я працюю ” “Не може бути. Ти працюєш? ” “Так я працюю, після того як…. ” Гарячі сльози котились по її обличчю. Він пригорнув її до себе. “Вони їхали в машині. Якийсь козел вилетів на зустрічну смугу, а та..то не справився з кернуванням……Дідусь, тато, мама померли зразу. ”
Його сорочка була мокра від її сліз. Він ще дужче пригорнув її до себе. “ Мені було 15. Хоча пройшли роки, мені все одно боляче. ” Його гарячі губи торкнулись її чола. Він заспокоював її як дитину, повторював що все буде добре.
|
