Кінь мій біжить далі.
У нього колотить серце. Розступається натовп - Їм страшно Під копита попасти долі. Піна лізе із рота на очі, МНС розводить руками. Він руйнує кути будівель, Перескакує огорожі . Пам'ять стара вилазить з під шкіри. Грива за вітром, летять підкови. Тілом своїм збиває машини І свідомість руйнує частково. Коню, мій коню, скажений, Чи тебе недолюбили? Гріли тебе, поїли. Чом же ти не смиренний? Звідки у тебе сила Кров розганяти по венах? Мара тебе настигла, Чи спрацювали гени? Прийшов час зупинитись, Десь на енному кілометрі. Дихати і дивитись На джинси свої потерті… | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17271.html |