Поiду в Дубаi, там шейхи живуть,
Белькочуть арабською, хвайно iбуть. Там сонечко свiтить, пiсочку, як маку - Погрiю на ньому свою бiлу сраку. Заможнi араби, гарячоi кровi, Жадають бiлявок палкоi любовi, Не носять штанiв - яйця iм заважають, Вони, як кокоси, у них вiдростають. Поiду в Дубаi, бо зимно i снiжно, Бо кашляэ й чхаэ моя пiхва нiжна. Поiду в Дубаi шукать собi лiки, Бо в нас вiд нарзану всi хлопцi калiки... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/17193.html |